ТЕЛЕКРИТИКА

Las Meninas: «Обережно, артхаус!»

«Принцеса стоїть у центрі нібито андріївського хреста, що обертається довкола неї вихором придворних, камеристок, тварин та блазнів».

Мішель Фуко.

 

Завершення Фестивалю європейського кіно, що впродовж тижня (3 - 9 червня) тривав у культурному центрі «Кінотеатр «Київ» та кінотеатрі «Україна», позначилося справжньою подією. Вперше після одиничного показу під час цьогорічної «Молодості» на великий екран вийшла стрічка Las Meninas режисера Ігоря Подольчака. Разом із глядачами до перегляду долучились і виконавці головних ролей (Микола Вересень, Любов Тимошевська), і композитор фільму (Олександр Щетинський).

 

«Я навмисне попросив, аби мені дозволили сказати слово до початку показу, щоб зі спокійною душею піти посеред стрічки. Я вже бачив її кілька разів, і більше не витримаю цього артхаусу», - зіронізував Микола Вересень. Показово, що раніше за київських глядачів Las Meninas бачив не лише Вересень, а й громадяни двадцяти двох країн світу (серед них і такі віддалені, як Колумбія та Північна Корея). На рахунку стрічки - участь у численних фестивалях, зокрема й таких іменитих, як Кінофестиваль у Роттердамі (тут відбулася європейська прем'єра фільму), Міжнародний Московський кінофестиваль та Міжнародний кінофестиваль у Карлових Варах.

 

Для режисера фільму Ігора Подольчака Las Meninas стали першою ластівкою чи, як сказали би сусіди, першим млинцем (усупереч народній мудрості, вдався таки не комом) у повному ігровому метрі. Попередній режисерський досвід - це зйомки кількох документальних фільмів, політичної реклами та відеоарту. В основному ж Подольчака знають в іншій іпостасі - як талановитого художника та фотографа: сюрреаліста, перфомансиста, експериментатора. А також мазохіста, бо причетний до створення мистецької групи «Фонд Мазоха», чия арт-мета в декларації - «Насолода власним стражданням», а на ділі - провокація до роздумів над насущними соціальними та політичними проблемами.

 

Власне, страждання - це те, що хвилює Подольчака найбільше. За задумом, Las Meninas мусили оповідати про родину, підпорядковану потребам і примхам хворого на екзему сина (в основі - історія з практики львівського невролога). У результаті ж усе виявляється куди складнішим. У по-маркесівськи замкненому просторі розгортається драма монотонного побуту, де все рівно й байдуже, де не вітається вибивання з графіку харчування та слухається «колгоспник». Це простір виключення, який чимдуж прагне, але не може втримати хиткий баланс: між минулим і теперішнім, між реальним та бажаним. Що краще - терпіти і вдавати, що все нормально, коли через хвору дитину життя в родині потроху вичахає, чи взагалі не заводити дітей (Las Meninas передбачають і другий варіант розвитку подій)?

 

На екрані роль матері, що покинула кар'єру віолончелістки заради догляду за сином, втілила Любов Тимошевська. Психологічно переконлива гра (всі актори консультувались із неврологом, вивчаючи особливості тих чи інших нервових відхилень, поведінки у критичних ситуаціях) навіює моторошне враження: з ситуації, в яку тебе насильно втягнуто, хочеться тікати, але куди?

 

Телеведучий Микола Вересень (на фото) зіграв аж дві ролі: батька у зрілому віці та старості. За словами новоспеченого актора, увійти в роль було легко, а от вийти... Граючи знесиленого старого із нервовою судоминою, Вересень, за власним зізнанням, надихався образом Брежнєва, який хоч-не-хоч, а сидить у головах усіх людей його покоління. Справедливо зазначити, що актор із Вересня - віртуозний, такій грі та перевтіленням багатьом «повноправним» акторам учитися й учитися!

 

Не гірше справились і молодші. Анна Яровенко (дочка) - теж режисер, і по той бік камери діяла уперше. Її ж «брат» (Дмитро Чернявський) виявив чудеса пластики: грав лише тілом, без жодного слова.

 

Створюючи свій перший фільм (та амбітно взявши на себе роль сценариста, режисера й продсера водночас), Подольчак не зрадив своєму фахові. Навіть більше - створив такий-собі підручник із вивчення голландського, фламандського та іспанського живопису в символах. Кожен кадр (окремий реверанс у сторону оператора Сергія Михальчука) рясніє ремінісценціями на Рубенса, Вермеєра, Караваджо і, звісно ж, Веласкеса. Останньому стрічка зобов'язана не лише назвою.

 

«Меніни», або ж «Портрет Філіпа четвертого з родиною» - одна з найзагадковіших картин класичного живопису. Чи не перший твір, який на рівних правах включає у себе глядача (художник зобразив себе, що малює того, хто знаходиться по той бік полотна). Словами філософа Мішеля Фуко: «Ті, на кого дивляться всі персонажі картини, є однаковою мірою персонажами, увазі котрих перші представлені у якості сцени для споглядання. Вся картина становить собою сцену для того, хто сам своєю чергою є сценою, чисту взаємність, котра виявляється дзеркалом, що розглядає та розглядається».

 

Система дзеркал у подольчакових Las Meninas - це продовження невеличкого дзеркала на полотні Веласкеса: в них глядач бачить сам себе, зі своїми страхами та потягами, усім фрейдистським арсеналом (інцестом, Едиповим та Електриним комплексами), про який звичкою не згадують, але завжди носять у собі. Саме ефект такого впізнавання, момент своєрідної мазохістичної гри і є найсильнішим боком стрічки. Звівши докупи психоаналіз, історію живопису, сучасні методи зйомки, монтажу й постобробки (на неї у Подольчака пішло півроку) автор Las Meninas уперше в сучасному українському кіно примудрився добитись інтеракції - саме того, що найбільше цінується у сучасному мистецтві.

 

Ледь чи не вперше трапилася й інша річ: український режисер зняв кіно, свідомо розраховане на міжнародного інтелектуального глядача. Las Meninas, під час прем'єри яких із залу вийшла добра частина налаштованих на легке кіно глядачів, вимагають готовності до перегляду, натхнення до вглядання в деталі та нехоті до передчасних суджень. Тому, якщо стрічка таки вийде у прокат (на що, зрештою, ніхто не розраховує), на афіші слід указати: «Обережно, артхаус!».

 

 

 

 

Las Meninas

 

Режисер, продюсер, автор сценарію: Ігор Подольчак

 

Співрежисер: Дін Карр

 

Копродюсери: Лілія Млинарич, Олег Кохан

 

Креативний продюсер: Ігор Дюрич

 

Оператор-постановник: Сергій Михальчук

 

Художник-постановник: Світлана Макаренко

 

Композитор: Олександр Щетинський

 

Звукорежисер: Мирослав Кувалдін

 

У ролях: Микола Вересень, Любов Тимошевська, Ганна Яровенко, Дмитро Чернявський, Ілона Арсентьєва, Стас Арсентьєв, Вікторія Ульянченко, Валерія Ульянченко

 

Тривалість: 99 хв.

 

Виробництво студії MF Films, Україна, 2008 рік

Главное в разделе

Бизнес

Валерий Вареница рассказал как на Плюсах изменятся цены на телерекламу в следующем году

Бизнес

Конференция «Медиаправо 2018»: практика применения языковых квот на телевидении и предвыборные законодательные медиаинициативы

Популярное на Телекритике



Дуся

Лигачева, не церемонясь, уволила журналистку после 8 лет работы. Последняя указала на попытки цензуры и «психологический прессинг»

Бизнес

Валерий Вареница рассказал как на Плюсах изменятся цены на телерекламу в следующем году

Дуся

Мишель Андраде и Никита Ломакин были парой

Бизнес

Конференция «Медиаправо 2018»: практика применения языковых квот на телевидении и предвыборные законодательные медиаинициативы