ТЕЛЕКРИТИКА

«Для Росії пропаганда - це потужна зброя, яка закладена у Військову доктрину»: Євген Федченко про радянські та російські інформаційні війни

Директор Могилянської школи журналістики та співзасновник проекту StopFake Євген Федченко розповів на доповіді в межах конференції «Медії та ідентичність» в Школі журналістики УКУ про особливості та відмінності радянської та російської пропаганди. 

 

Моя доповідь базується на дослідженні для естонського журналу, яке незабаром буде опубліковано. Ідея дослідження: подивитися, наскільки російська пропаганда в нинішньому вигляді є подібною до радянської пропаганди чи відмінною від неї.

 

Відома цитата Путіна на відкритті іспаномовного каналу RT в Аргентині про те, що інформація стає «потужною зброєю, що дозволяє за бажання маніпулювати громадською думкою» - не просто одна з чергових фраз. Ці положення закладені у Військову доктрину Росії в 2014 році. 

 

Україна є безпосередньою жертвою пропагандистської кампанії РФ. Але ми в StopFake останні два роки якраз сперечаємось про те, що на Україні випробовуються якісь універсальні методи пропаганди, які можуть потім застосовуватися і в Німеччині, і в Туреччині, і проти країн Балтії та будь-де ще. 

 

Глобальна інформаційна війна Росії базується на тому, що «ми розповідаємо вам іншу точку зору, і ви повинні нас слухати, бо про це ніхто вам не розкаже». 

 

Є три основні напрями російської пропаганди: пропаганда для власної території, пропаганда в Україні для забезпечення інформаційної підтримки війни та глобальна пропаганда. Усі ці напрямки зроблені за різними лекалами та використовують різні канали і платформи для донесення інформації. 

 

За радянських часів Кремль традиційно спирався на друковані ЗМІ, бо таких можливостей, як зараз, не було. Було радіо «Москва», «Мир и прогресс», газета Moscow News, але ці джерела були маргінальними. І тому для того, щоб закинути на Захід якусь інформацію, використовувалися газети. Зараз же активно використовується телебачення, інтернет і соцмережі. І це, звісно, значно підсилило пропаганду. 

 

Маргарита Симоньян з каналу RT (Russia Today) сказала, що не мати такого каналу, як RT, – це все одно що не мати свого міністества оборони, бо під час війни його не буде часу створювати. І це справді продовження діяльності Міноборони РФ, вважати цей канал за «медіа» недоречно.

 

 

Якщо подивитися хронологію того, як створювалася сучасна пропагандистська машина, то RT - це 2004 рік і Помаранчева революція в Україні. Всі ці інструменти використані потім під час війни в Грузії та були ефективнішими за власне російську військову операцію. Формування закінчилося у 2014 році з модифікацією радіо The Voice of Russia в Sputnik International під час революції в Україні. 

 

Радянська пропаганда була дуже заідеологізована, і це не давало можливості широко її «продавати». Вона мала вплив тільки на лівих. Цим вона відрізняється від сучасної. Сучасна пропаганда диверсифікується не тільки за територіями впливу, а і за меседжами, які більше не є універсальними і сталими. 

 

Я досліджував документи американської структури Active Measures Working Group, яка була створена в 80-х роках як реакція на активізацію радянської пропаганди. До складу цієї групи входили представники різних міністерств, Держдепартаменту тощо. 

 

Група виділила основні інструменти радянської пропаганди: письмова або усна дезінформація, спроби контролю над медіа в інших країнах, використання компартії як інстітуції впливу, радіо, персональний і економічний шантаж, операції з політичного впливу.

 

Зараз Росія створює нові медіа з нуля. Наприклад, Кремль отримав контроль над дуже впливовими медіаорганізаціями в Чехії. І в Чехії є вже понад 20 активних і впливових пропагандистських веб-сайтів, які конкурують з іншими медіа. Власників цих сайтів знайти практично неможливо. Також з нуля в різних країнах створюються і нові партії.

 

За радянських часів було неможливо придбати закордонне медіа, а зараз Лебедєв спокійно купує The Independent. Щодо радіо, то зараз це вже не такий активний інструмент впливу. Але, наприклад, у Фінляндії Росія придбала одну з FM-радіостанцій і може 24 години на добу передавати будь-який контент.

 

Отже, як працює ця система? Нема чогось провідного, цим займаються різні інституції. За радянських часи цим опікувався ЦК КПРС. Було 5-6 людей в робочих групах, кожна з яких курирувала свій напрям і потім спускала завдання нижче. 

 

Проводились регулярні зустрічі з представниками ТАСС, АПН, «Мир и прогресс», Radio Moscow та іншими. На зустрічах медіа інструктували щодо висвітлення важливих міжнародних подій.  

 

 


У КДБ була доктрина моральної переваги: 
«Ми робимо це заради миру, а Захід - заради війни». Зараз цей дискурс продовжується: «Росія захищається в той час, коли всі на неї наступають».

 

Захід не мав координованої системи протидії радянській пропаганді та, на відміну від нинішніх часів, не проводив серйозних досліджень випадків пропаганди. Але якщо офіційно у 1983 році в Америці було зафіксовано 12 випадків радянської пропаганди, то на нашому сайті StopFake зараз 1000 таких історій за два роки. Масштаб пропаганди зріс катастрофічно. 

 

Для радянської системи було важливо, щоби фейки виходили поза межі Радянського союзу або сфери їхнього впливу. Вони намагалися використовувати іноземні газети дружніх компартій або фінансували створення власних. 

 

Так, в Індії була створена газета Patriot, яка займалася поширенням найбільшого на той час фейку про те, що СНІД розроблено в секретних лабораторіях Пентагону і запущено для знищення людей з країн третього світу. А радянські газети передруковували це, посилаючись на іноземну газету Patriot, і викликали тим самим більше довіри у читачів. 

 

Дійшло до того, що ця проблема обговорювалася на особистій зустрічі з Горбачовим. Американці в ультимативній формі наполягали на припиненні поширення фейку про СНІД, бо ставилися до цієї проблеми дуже серйозно.  

 

Зараз продовжується використання західних медіа. Знов відроджена газета L’Humanité французької компартії. 

 

Також використовуються невідомі або маловідомі блоги, для того щоб розганяти потім інформацію. На них часто посилаються таким чином: «Як повідомляють німецькі/європейські/західні ЗМІ/політики,…». Враховуючи, що понад 80% людей читає виключно заголовки, то пропагандистам не дуже складно досягти своєї мети серед аудиторії. 

 

Загалом те, що відбувається зараз, – продовження радянської системи пропаганди, але воно модифіковане відповідно до часу.

  

 

Фото: Ніяре Шевкієвої, Олександра Ласкіна та Романа Скрипніка (УКУ), Anders Mattsson 

 

 

 

Главное в разделе

Дуся

Они не ездят в метро: какой транспорт предпочитают украинские звезды

Дуся

Снежана Егорова ответила на выпады Мухарского, назвав его нынешнюю жену «маленькой гнидой»

Популярное на Телекритике



Дуся

Они не ездят в метро: какой транспорт предпочитают украинские звезды

Дуся

Снежана Егорова ответила на выпады Мухарского, назвав его нынешнюю жену «маленькой гнидой»

Культура

Почему украинский дубляж лучше оригинала

Культура

7 проектов Десятого питчинга Госкино, за которые не стыдно