ТЕЛЕКРИТИКА

Юрій Лелявський: Полон у Слов’янську – це дитячий садок у порівнянні з Луганськом

Архив

Журналіст, який двічі побував у полоні в Донбасі – про те, що там побачив, як це його змінило, що він радить журналістам, які їдуть у відрядження в окуповані території, та що сам планує робити далі


З Юрієм Лелявським - львівським журналістом, позаштатним кореспондентом телеканалу ZIK та фрілансером інших медіа, ми познайомилися в липні, під час семінару «Безпека журналіста під час роботи в зоні конфлікту». Записали інтерв'ю, в якому Юрій розповів про 15 днів полону у бойовиків «ДНР» у Слов'янську Донецької області, а також досвід роботи в гарячих точках на Майдані та в Криму. У заголовку мала бути цитата Юрія: «Полон - це не кінець життя, а елемент робочої біографії, з якого журналіст може винести цінний досвід».

 

За день до запланованої публікації стало відомо, що Юрій знову в полоні - цього разу в «ЛНР», як потім з'ясувалося - на довгих два з половиною місяці. З міркувань його безпеки, ми не друкували першу частину інтерв'ю, тож тепер до уваги читачів уже два «елементи біографії» Юрія Лелявського, якому довелося пережити на собі всі «гарячі» та болісні епізоди новітньої історії України. І - зберегти оптимізм.

 

 

- Юрію, чи до подій цього року ви мали досвід роботи в гарячих точках?

- І так, і ні. Насправді, щодо «так» - я радше іронізую. Першим таким випадком для мене стало 9 травня 2011 року, коли у Львові біля пагор