ТЕЛЕКРИТИКА

Санітарні дні

Архив

Хроніка грипозної паніки: блогосфера стає розсадником зарази, медіа підхоплюють дурниці, політики паразитують і піаряться. Українська нація виявилася супервразливою до вірусу істерії


Коли півтора роки тому я фантазував на тему «що було б, якби на Україну напала сусідня держава», я глибоко помилявся. В цьому сценарії були не ті головні дійові особи, та й розв'язка насправді настала б значно швидше. Політики не встигли б зробити й десятої частки всіх перелічених дурниць. Якихось два-три дні, й половина населення України побігла б здаватися, начитавшись в інтернеті або наслухавшись по телефону від подружок, що «сьогодні вночі над містом точно-точно літатимуть бомбардувальники й розкидатимуть нейтронні бомби». Решта, смертельно налякані мільйонними чи вже мільярдними арміями окупантів, забарикадувалися б у квартирах, запасшись сухарями, сірниками й сіллю, молилися б на свідоцтво про народження зі словом «росіянин» у графі «національність» або, навпаки, штурмували би поїзди в західному напрямку, вимагаючи евакуації. Не уникнути й жертв серед мирного населення - багатьох би затоптали... Цифра 60%, якою вчені оцінюють схильність мешканців великих міст до паніки та фобій, у випадку України явно занижена.

 

Позаяк іронічний «декамерон» новітньої чуми вже написано, спробуймо серйозно розібратися, чому нині мають усі підстави потирати руки від радості ті, хто останнім часом застосовував щодо України словосполучення failed state. Адже суспільство й засоби масової інформації продемонстрували нульову опірність, виявившись не просто вразливими, а супервразливими для вірусу паніки. В цій історії не обійтися без конспірології, адже за всіма ознаками істерія в медіа, блогосфері та на рівні телефонно-вуличного обміну інформацією (точніше, чутками) виникла й розвивалася не сама по собі. Проте, звісно, пошук винних серед політиків або інших центрів впливу не на часі: можливістю пошугати невротизовані маси перед виборами міг би (і зможе надалі) скористатися будь-хто.

 

 

Факти

1. В Україні з'явився новий штам вірусу грипу - А/H1N1, який медіа більше подобається називати «свинячим» (так страшніше).

 

У світі він поширювався (карта поширення) з квітня 2009 року, за цей час, згідно зі статистикою станом на 30 жовтня, підтверджено близько 6 тисяч смертей, із них понад 300 - у Європі. У травні вірус з'явився в сусідній Росії, де дотепер підтверджено понад 1880 випадків захворювання і чотири смерті; спалах захворюваності там почався із похолоданням наприкінці вересня.

 

В Україні перше повідомлення про хворого на А/H1N1 (із 99%-ю ймовірністю) датоване 30 травня; особливої паніки воно не викликало, а влада запевнила, що 50 мільйонів гривень, виділених на профілактику нового грипу, вирішать проблему (що з ними сталося - читайте у «Дзеркалі тижня»).

 

2. Як завжди під час поширення нового штаму, антитіла до якого поки що відсутні в більшості людей, хворі переносять цей грип відносно важче, а смертність відносно вища, ніж від так званого сезонного грипу, до якого в багатьох уже є імунітет. У людей старшого покоління є імунітет до споріднених із А/H1N1 штамів, тому основна група ризику - відносно молоді люди, серед яких також найвища кількість ускладнень (найнебезпечнішою є пневмонія) і смертність.  У групі ризику також вагітні жінки, хворі на хронічні респіраторні захворювання, серцево-судинні хвороби та цукровий діабет.

 

Разом із тим, за інформацією Всесвітньої організації охорони здоров'я, у більшості випадків симптоми захворювання відповідають легкій формі грипу (інакше кажучи, більшість «свинотиків» відкашляють своє і навіть не дізнаються, що за штам у них був).

 

3. За прогнозом ВООЗ, вірус А/H1N1 неминуче поширюватиметься в наступні місяці аж до повного охоплення всієї вразливої популяції (інакше кажучи, хворіти рано чи пізно все одно доведеться).

 

4. Ефективними проти нового штаму є противірусні препарати озельтамівір (всім тепер відома торгова марка «Таміфлю» швейцарської компанії Hoffmann - La Roche) та занамівір. Інші препарати на нього, за інформацією медиків, не діють, проте грип інших штамів та інші гострі респіраторні вірусні інфекції, від яких допомагають поширені в наших аптеках противірусні ліки, ніхто не скасовував. В Україні ні препаратів на основі озельтамівіру, ні вакцини від А/H1N1 не виробляють.

 

5. За останньою статистикою, на сьогодні медикам відомо про 184 тисяч хворих по всій Україні, з них у 9,4 тис діагностовано грип, у 174,5 тисяч - гострі респіраторні інфекції (вірусні та бактеріальні). Лабораторно підтверджено 14 випадків захворювання на А/H1N1. Померло від ускладнень грипу та ГРЗ 53 людини. У Тернополі, який вважають епіцентром біди, звертався по медичну допомогу через ГРВІ кожен тридцятий мешканець, госпіталізовано 270 осіб - трохи більше ніж кожен тисячний.

 

Також рекомендую ознайомитися з порадами доктора Комаровського - справляють винятковий антипанічний ефект.

 

Хмари диму без вогню

 

Те, що відбувається в інтернет-просторі України в останній тиждень, дає підстави для докорінного переосмислення ідеалізованої останнім часом «громадянської журналістики». Блогосфера виявилася головним розсадником паніки, явивши собою саме те середовище, де найшвидше поширювалися найбезглуздіші чутки й версії. У доволі солідній «вибірці» - приблизно тисячі українських блогерів, чиї записи я регулярно читаю, - 28-30 листопада частка постів, присвячених темі грипу, сягнула понад 90%. «Холодні голови», які намагались угамувати панікерів, були безсилі.

 

Як це зазвичай буває, страшні подробиці пошесті часто публікувались із посиланням на джерела з підкресленою «достовірністю» - лікарів, мешканців заражених територій, співробітників МНС абощо (приклад). До того, як Міністр охорони здоров'я Василь Князевич оголосив про входження України в пандемічну зону А/H1N1, половина блогосфери вже вірила в «легеневу чуму» та «тиф», а також - ще страшніше - в те, що лікарі навіть не підозрюють, що за хвороба вбиває людей і чим її треба лікувати. Розмови про те, що насправді людей убиває щось значно страшніше за «свинячий» грип, не вщухають дотепер, хоча у документах ВООЗ описано ускладнений розвиток хвороби саме в такій формі.

 

Найяскравішою «міською легендою», яка народилась у блогосфері та була швидко підхоплена ідіотами (вибачте за різке, але цілком справедливе слово) із засобів масової інформації, стала історія про «дезінфекцію повітря». Ця ідея чудово корелює з одвічним концептом «а влада приховує». На жаль, вища освіта та весь багаж знань людства у постіндустріальну добу не допомогли нашим співгромадянам додуматися, що ніякої антивірусної дезінфекції повітря з літаків або гелікоптерів не існує й існувати не може. Вперше інформація про те, що над Львовом уночі щось розсипатимуть із літаків, з'явилась у коментарі в Livejournal-спільноті «Місто Львів», звідки перекочувала до інтернет-видання із віднедавна вельми сумнівною репутацією та стандартами - ЗІК. Редакція цього порівняно популярного на заході України сайту, на жаль, не розрізняє чуток та інформаційних приводів (ось невеличка хроніка роздмухування паніки від ЗІК). Незабаром чутка була «підтверджена» явно змонтованим фото, на якому начебто і зображений гелікоптер-дезінфектор. Дезінфекційне безумство стрімко поширювалось і незабаром сягнуло одного з епіцентрів епідемії - Тернополя, а згодом і столиці. За допомогою ICQ та інших інтернет-месенджерів серед українських користувачів мережі поширювався такий текст:

 

«Сьогодні вночі Київська санітарноепідеміологічна служба буде проводити дезінфекцію повітря з гелікоптерів в Києві. Рекомендовано позакривати вікна і не виходити надвір до ранку завтрішнього дня. Можливі алергічні реакції при потраплянні дезінфектора в дихальні шляхи. Інформацію отримано від санітарноепідеміологічної служби. Проінформуйте інших».

 

Поважне джерело - «санітарноепідеміологічна служба» - чудово діяло на панікерів: знайшлися й ті, хто бачив і чув загадкові літаки, і ті, хто знає про них із перших рук або від МНС. Повідомлення супроводжувалися подробицями та рекомендаціями, характерними для періодичних панічних хвиль на тему «на такій-то атомній електростанції сталась аварія, авлада приховує»: закрити вікна, не виходити на вулицю тощо. Маячня про дезінфекцію повітря дійшла й до деяких повноцінних ЗМІ, і ось нарешті - квінтесенція. «Шустер live», 30 жовтня. На початку ефіру ведучий програми Савік Шустер запитує одного з глядачів у студії - молодого мешканця Тернополя Олександра Маєвського: 

 

- ...говорят, что с самолётов чем-то брызгали...?

- Я таке чув, в інтернеті розповсюджували. Це ж нісенітниці, не могли це почати робити без з'ясування причини.

 

- Я это спрашиваю, потому что канал «1+1» сообщил в новостях, что в Киеве этой ночью тоже будут чем-то брызгать.

- Я не чув ні літаків, ні чогось подібного...

 

Зауважмо: Савік Шустер - дипломований лікар, людина із західною вищою освітою. Людина, що десятки років працює в медіа й чудово знає, що «по телевізору сказали» - чудовий аргумент для значної частини менш освіченого й поінформованого народу. Він не лише сам поширює безглузду чутку, але й не піддає її критичному аналізу, посилаючись чомусь на канал «1+1». Його співрозмовника, із чиїх слів можна зробити висновок, що дезінфекція повітря в принципі можлива після «з'ясування причини» епідемії, також ніхто не виправляє.

 

Джерелом цього маразму варто помилуватися - ТСН, денні новини 30 жовтня:

 

«У Тернополі минулої ночі на вулицях проводили дезінфекцію з повітря. Про це розповів ректор Тернопільського педагогічного університету Володимир Кравець.

За його словами, про такий запобіжний захід йому повідомили у міліції.

"У середу пізно ввечері до мене телефонує солідна людина, яка працює у міліції. Каже: "Ви на ніч закрийте усі вікна. Бо Тернопіль уночі кропитимуть із літаків спеціальним розчином. У місті - тиф", - розповів Кравець.

Нагадаємо, що 29 жовтня під час прес-конференції голова Тернопільської ОДА Юрій Чижмарь спростував інформацію про те, що вчора вночі проводили дезінфекцію Тернополя з повітря.

"Ні. Чуток було породжено багато. Але можу вас запевнити, що жодного кроплення не було", - запевнив губернатор».

 

Відкрите й риторичне питання:  чи понесе якусь відповідальність той, хто створив цю «новину» та санкціонував її розповсюдження в національному ефірі? А Савік Шустер - за використання цієї «інформації» у своїй програмі?

 

Пік паніки у блогосфері припав на 29-30 жовтня; після цього у блогах почали превалювати «антипанічні» записи, які часто також свідчили про ознаки істерії та посиленого самозаспокоєння. Спостерігаючи за поведінкою політиків, охоплені панічним синдромом люди впали в іншу крайність - висміювали панікерів, пояснювали все, що відбувається, змовою або передвиборною технологією (найчастіше винуватячи Юлію Тимошенко, яка «порятує» Україну від свинячого грипу), доходячи до повного заперечення факту епідемії. Та тим часом масова істерія вже панувала в суспільстві. Чого варта лише статистика з Івано-Франківська, наведена «Українською правдою», - 10% викликів швидкої допомоги «є просто профілактичними, коли в людей не фіксують жодних симптомів будь-яких хвороб». Згадується «Чума» Камю - хіба що в ті часи інтернету не було.

 

 

«Жорсткий масочний режим»

За вихідні паніка дещо вщухла, за моїм вікном морозною львівською вулицею ходить уже не так багато людей у напівпрозорих марлевих масках, як учора (використовувати маски надворі немає жодного сенсу - вони частково захищають від зарази лише в приміщенні). Інтенсивність атаки на аптеки, звідки вимітають усе, що в уявленнях народу може допомагати від грипу (принагідне «спасибі» виданням, які в перші дні не раз згадували про антибіотики як противірусні ліки) також зменшилася. Люди вже не розбігаються навсібіч від собі подібних, яким не вдалося стримати кашель або чихання. Прийшов час подумати про «кому вигідно».

 

Про неспроможність та ймовірну корупцію влади перед лицем вірусної загрози було написано вже чимало - найповажніші публікації з'явились у «Дзеркалі тижня» (ця і ця), варто також ознайомитись із статтями Сергія Діброва на сайті «Інфопорн» (цією і цією).

 

Головне конспірологічне питання: чи є те, що відбувається навколо приходу в Україну вірусу А/H1N1, інспіроване політиками? Стверджувати це напевно не можна, однак факт, що спалах істерії навколо нової хвороби вбиває декількох зайців для команди Юлії Тимошенко. По-перше, різко припинено будь-які розмови про «справу педофілів»; не виключено, що за два-три тижні, коли оголошена нині епідемія вщухне, до неї вже не повернуться. По-друге, по завершенні агітаційного туру Тимошенко та її урочистому висуненні кандидатом у президенти заборона масових зібрань ударить по ній значно менше, ніж по її конкурентах, які ще не відконцертували. По-третє, позаяк епідемію було оголошено «за свистком», після якого Юлія Володимирівна негайно вирушила до Тернополя дефілювати без маски перед активом області, таким самим «свистком» її в потрібний час можна буде оголосити остаточно подоланою, приписавши цю заслугу собі. Ось уже й пообіцяли впоратися до виборів. Втім, це в жодному разі не звинувачення, а лише констатація обставин, які склались. Цілком можливо, що за інших обставин факти захворювання на А/H1N1 або зростання смертності від ускладнень грипу серед молодих людей розкрилися б пізніше або раніше.

 

Нечисленні «холодні голови» блогосфери, які виконують функцію, профановану засобами масової інформації, - мало не примусово годують публіку достовірною інформацією та поживою для роздумів, - наголошують на тому, що не лише Тимошенко, але й її конкуренти намагаються скористатися ситуацією для політичної боротьби.

 

Зокрема, Віктор Янукович відкрито звинуватив Тимошенко в тому, що вона, начебто добре знаючи про епідемію грипу (чи йдеться про епідемію взагалі, чи про А/H1N1, не уточнюється), звезла до Києва на свій мітинг 24 жовтня понад сто тисяч людей. Заява прес-служби Партії регіонів, яка оголосила, що починає збір коштів на допомогу хворим, ще відвертіша: «Мы также требуем ответственности от премьер-министра Юлии Тимошенко за то, что во время, когда в западных областях уже началась эпидемия, она свезла из этих регионов в Киев свыше 150 тысяч людей, подвергая и их, и киевлян смертельной опасности. Сознавала ли Юлия Тимошенко, на что она толкает людей, когда в угоду своим пиар-целям рисковала их здоровьем?». Досить грубий «укол» на адресу політичних опонентів - твердження, що Тимошенко звезла людей саме з заходу, де начебто базується її електорат, - водночас є відновленням старої доброї передвиборної технології «ми і вони». На вулицях Києва в останні дні вашому авторові доводилося чути щось на кшталт «ці зі Львова їдуть і їдуть до нас, заразу везуть!». Сам Віктор Федорович, до речі, на 30 жовтня планував багатотисячний мітинг у Харкові, на який іще 29-го добровільно-примусово збирали людей, проте зі зрозумілих причин усе-таки скасували.

 

Інші кандидати, як було заведено у шляхетних дам у Першу світову, мерщій перекваліфікувалися на сестер милосердя. Арсеній Яценюк повіз у Галичину противірусні ліки (походження коштів на їх придбання невідоме). Сергій Тігіпко пообіцяв «власним коштом і за допомогою своїх передвиборчих штабів забезпечити людей на місцях найнеобхіднішим - медикаментами і респіраторами». Про це в окремому матеріалі з, як у нас заведено казати, ознаками порушень, які можуть свідчити про замовність, повідомив телеканал ICTV 30 жовтня. Канал доніс до глядачів надзвичайно цінну експертну думку кандидата у президенти: «Сергій Тігіпко вважає, що епідемію можна зупинити, головне - чітко визначити, які саме ліки потрібні для протидії грипу, і забезпечити Україну необхідними пігулками». М-да...

 

Віктор Ющенко відзначився цілою низкою заяв, зокрема й вельми конструктивних - наприклад, закликом до політиків замовкнути й дати можливість фахівцям висловлювати свої компетентні думки. І тут же продемонстрував власну «компетентність», публічно доручивши МОЗ провести перевірку щодо «неякісної реклами» противірусних препаратів. Приводом для цього була заява львівського фахівця Наталії Виноград про те, що конкретні два препарати - «Арбідол» та «Аміксин» - можуть ускладнити перебіг грипу (очевидно, йшлося саме про А/H1N1 - природно, не варто намагатися лікувати його препаратами, які посилюють імунітет до інших штамів грипу). Після чого Ющенко поклав відповідальність за боротьбу з епідемією на уряд і ще раз закликав слухати фахівців.

 

На жаль, про рівень «фахівців» в уряді можна судити хоча б із блискучої заяви головного епідеміолога країни Олександра Біловола: мовляв, причиною епідемії є відмова українців від щеплень... від кору і краснухи. Загалом, заяви про необхідність, або навпаки - неприпустимість вакцинації лунають найрізноманітніші, адже сама доцільність вакцинації від грипу є предметом постійних суперечок науковців. Вакцини від А/H1N1 в Україні не було й близько - за нею стоїть у черзі півсвіту країн, де пандемія триває вже кілька місяців. Щеплення ж від сезонного грипу ніяк не врятують від А/H1N1, хіба що послаблять імунітет, зробивши організм уразливішим для нового вірусу. І знову - жодного критичного осмислення заяв у ЗМІ: одні кажуть - врятує тільки вакцина, інші - вакцина вже не врятує. Та й звертатися по неї до сусідів, у яких зі «свинячим» грипом ситуація набагато гірша, ніж у нас, - ще одна ознака власної неспроможності.

 

Ще одна піар-заява, яку цілком некритично проковтнули журналісти, - про намір уряду закупити 50 мільйонів доз вакцини від «свинячого» грипу. Навіть якщо така кількість у принципі знайдеться й буде продана саме Україні, де ситуація з захворюваністю на новий грип значно легше, ніж у багатьох інших країнах, абсолютно нереально буде організувати вакцинацію 25 мільйонів людей - медицина й без того працює на межі або й за межею можливостей та людського ресурсу (більше про це читайте в Сергія Діброва).

 

Зрештою, спостерігаючи безумний ажіотаж в аптеках, не можна відкидати й іншу конспірологічну гіпотезу. Прибутки фармацевтичних компаній зростають як на дріжджах, а окремі бариги в аптеках - інакше не назвеш - умудряються навіть паперові маски продавати з 1000%-ю націнкою. За переказами очевидців, ціна «Таміфлю», обмежена кількість якого ще кілька днів тому траплялася в аптеках, доходила до 4000 гривень за упаковку (раніше препарат коштував близько $80, себто в 10 разів дешевше). Та навіть такі ціни не зупиняють смертельно наляканих іпохондриків. У перспективі ж - мільярдні контракти з постачання в Україну «Таміфлю» (у швидке налагодження в Україні виробництва дженериків якось не віриться) та вакцини. А спалахи А/H1N1 триватимуть і надалі - поки всі не перехворіємо.

 

Замість підсумку процитую (чи не вперше в своїй журналістській практиці) священика - єпископа Кам'янець-Подільської дієцезії Римо-католицької церкви Леона Дубравського: «Існує група осіб, які намагаються використати будь-яку ситуацію для власної вигоди, навіть людське горе не є винятком. Прикро, що є стільки бажаючих "погріти руки на пожежі". Політики навипередки засуджують одне одного, намагаючись заробити політичні дивіденди у майбутніх виборців. Комерційні структури штучно підносять ціни на продукти із вмістом вітаміну С, предмети гігієни та ліки. Використовувати емоції та почуття людей для політичної кар'єри або заробляти на дефіциті - це страшний гріх». Додати нічого.

 

 

Висновки

- Прихід грипу А/H1N1 в Україну цієї осені був неминучим, і його легко було передбачити. Однак ані влада, ані профільне міністерство, ані підпорядкована йому система охорони здоров'я, ані суспільство не були до цього готові - ні функціонально, ні морально. Й навіть не були поінформовані про особливості нового захворювання.

 

- Навіть освічені українці виявляють дивовижне невігластво в найпростіших прикладних медичних питаннях, а прослухані колись курси цивільної оборони та безпеки життєдіяльності геть забуто. Крім того, агресивна реклама деяких медичних засобів створила в нашого народу хибне уявлення про те, якими засобами можна вилікувати вірусну інфекцію, інакше кажучи - сформувала неправильну, а в умовах епідемії ще й смертельно небезпечну традицію самолікування.

 

- Українське суспільство та інформаційний простір надзвичайно сприятливі для роздмухування паніки. Доступ до сучасних технологій зв'язку - мобільних телефонів, інтернету - лише погіршує ситуацію, оскільки чутки й дезінформація поширюються швидше. Замість скористатись інтернетом для ознайомлення із загальнодоступними даними про «свинячий» грип, віруси та боротьбу з ними хоча б на рівні Вікіпедії, пересічний українець радше вишукуватиме в ньому страшні байки.

 

- Медіа не лише не впорались із функцією обслуговування потреби суспільства в адекватній інформації про хворобу та шляхи її подолання, але й істотно погіршили ситуацію, взявши участь у поширенні чуток та фактичному залякуванні людей.

 

- Інтернет-видання поводилися найгірше: окрім заголовків на зразок «ШОК! В Украине эпидемия "легочной чумы"? Власть скрывает правду! Подробности» (Mignews), навіть на дуже поважних сайтах можна дотепер зустріти банер, на якому стрімко крутиться лічильник смертей від «свинячого» грипу, не кажучи вже про непрофесійні, суперечливі, а часом і геть шкідливі поради щодо того, як захиститися від хвороби, переписані журналістами з невідь-яких бульварних сайтів.

 

- Що для наших політиків немає нічого святого, ми знали й раніше. Тепер дізналися, що «святим» для них не є й епідемія небезпечної хвороби, на якій вони готові піаритися так само, як раніше піарилися на повені, аваріях та інших бідах.

 

- У нашій країні, де якість і доступність медичного сервісу спонукає людей до самолікування, на жаль, статистика захворюваності та смертності містить чимало цифр, які можуть викликати жах. Завдання журналістів - говорити про це (туберкульоз, гепатит, СНІД, рак, алкоголізм, наркоманію, а поміж іншим і про грип сезонний і новий, звісно) постійно, а не тоді, коли це стає вигідно політикам. Критичне співставлення нинішньої статистики із цифрами минулих років у публікаціях та сюжетах ЗМІ могло б істотно стримати паніку, так само як чітке розрізнення епідемії «сезонного» грипу/ГРВІ та пандемії грипу А/H1N1, їхніх підтверджених та гаданих наслідків. На жаль, навіть такий поважний привід не змушує журналістів зазирати у словник.

 

До речі, у західних ЗМІ - жодних сенсаційних повідомлень про спалах нового грипу в Україні, все дуже стримано. Українському обивателеві, що перебуває в епіцентрі тутешньої медійної та суспільної істерії,  це може видатися мало не інформаційною блокадою, та насправді західні журналісти просто співставляють цифри - й закономірно не бачать приводу для ажіотажу.

 

- Українські ЗМІ не знайшли визнаних авторитетів у сфері епідеміології, або навіть просто грамотних і впізнаваних медиків, які могли б заспокоїти й поінформувати людей за посередництвом телебачення. У програмах Савіка Шустера та Євгена Кисельова такі фахівці були, але їхні поради та коментарі звично потонули в профанських заявах політиків (причому, якщо Савік намагався все ж дослідити ситуацію саме з погляду суспільного інтересу, то його візаві свідомо обрав передусім політичний вимір проблеми).

 

Політики тепер самі виконують роль консультантів, звертаючись до народу та читаючи з суфлера або папірця складені невідомо ким рекомендації щодо того, як рятуватися від грипу. Як усе ж таки показово, що з-поміж усіх медиків України ЗМІ визнають експертом, гідним появи в ефірі, лише психолога Вадима Колесникова і психіатра Семена Глузмана.

 

Справді, психолог, а часом і психіатр, потрібен значно більшій кількості співвітчизників, аніж епідеміолог чи пульмонолог. Навіть у дні епідемії  грипу.

 

Фото - http://www.picatom.com/