ТЕЛЕКРИТИКА

Голос країни за національною ознакою?

Архив

Дивні аргументи випало почути під час останнього допрямоефірного етапу пісенного талант-шоу «Голос країни» від Діани Арбеніної та Руслани Лижичко


Дивні аргументи випало почути під час останнього допрямоефірного етапу пісенного талант-шоу «Голос країни» від шанованих членів журі Діани Арбеніної та Руслани Лижичко. 10 липня вони мали обрати 24 фіналістів. З семи учасників у кожній із чотирьох команд мали залишитися шестеро. Щоб відсіяти ще одного вокаліста, тренери обирали двох із семи в номінацію, й ті ще раз доводили своє право залишитися в проекті, виконуючи пісню, яку співали під час «сліпого» відбору.

 

Усе ніби згідно з форматом і по-чесному. Вибираючи одного з кандидатів на виліт, журі подекуди аж сльозу пускало, так їм шкода було розлучатися з учасником. З екрану все це виглядало яскраво, видно було, що зіркові тренери щиро прикипіли до членів своїх команд.

 

Діана Арбеніна попросила Володимира Окілка і Шмагі Тагіашвілі заспівати ще раз. У результаті обрала, як вона каже, «пана Володіміра». Хоча я теж уболівала за нього, все ж очікувала серйозних аргументів. Натомість те, що сказала Арбеніна на користь номінанта Володимира Окілка, мене просто вразило. Володимир заспівав пісню «Ой ти, дівчино, з горіха зерня», Шмагі Тагіашвілі виконав грузинську. Обидва співали професійно, вкладаючи всю душу. Діана надала перевагу Володимиру, зазначивши, що українською піснею він показав своє коріння. Мовляв, оскільки ми обираємо голос цієї країни, то Володимир і є одним із таких голосів.

 

Я люблю цю програму, бо сама з дитинства співаю. З усіх вокальних талант-шоу це мені подобається найбільше. Тут ефір не розбавляють самозакоханими фріками без слуху і голосу для рейтингу й привабливості картинки, як в інших програмах. Але цього разу я зірвалася на крик! Навіщо так: що, Арбеніна обирає не голоси, а національність?!

 

Україна - багатонаціональна країна, в якій живуть представники понад ста національностей. Всі вони складають український народ. Грузини також. Я почувалася ніяково.

 

Але не встигла я заспокоїтися, як історія повторилася. Але вже з Русланою, яка в номінанти обрала двох вокалісток із найунікальнішим, на мій погляд, голосами - Севіль Меметову й Тоню Матвієнко - доньку Ніни Матвієнко. Знову ж таки, обидва виступи зірвали овації залу. Руслана обрала Тоню (за яку я також вболівала). Тренер назвала голос Тоні брендом України, мотивувала свій вибір тим, що він... автентичніший.

 

Мене переповнювали емоції. Я подумала: а якщо це політика програми? Бо з якого дива тренери так відкрито почали обирати вокалістів за національною ознакою? Хіба Севіль, яка представляла Крим, не з України?

 

Уявляю, як почуваються Ештар Раді, Дмитро Теймуразов або Арсен Мірзоян, які ще залишилися в проекті.

 

Я - українка за національністю. І стаю войовничою, коли ображають українську мову або національні традиції. Але й не терплю, коли без поваги ставляться до інших національностей. Без поваги один до одного міцної держави не побудуєш.