ТЕЛЕКРИТИКА

Дарія Чепак: «В “Стоп цензурі!” вирішили діяти старими методами, але на свою користь»

Архив

Враження прес-секретаря президента України Дарки Чепак від першої прес-конференції глави держави, яку вона модерувала


Читачі «Телекритики» пам\'ятають, що остання прес-конференція президента Віктора Януковича викликала багато нарікань від журналістів, у тому числі й нашого кореспондента, з точки зору формату її проведення. Формат, усталений протягом багатьох років, незалежно від персоналій на вищій державній посаді, цього разу було змінено.

 

Висловивши власні критичні оцінки, «Телекритика» звернулася до прес-секретаря президента Дарки Чепак із проханням надати свій коментар подій та відповісти на запитання, які визріли у журналістів, зокрема й у членів руху «Стоп цензурі!». Ми поцікавилася в Дарки Чепак, чому було змінено формат прес-конференції, чи узгоджувалися попередньо теми (запитання) з деякими журналістами, чому телеканали отримали від АП вже змонтовану версію інтерв\'ю й т. п.

 

Дарка Чепак відповіла на всі наші запитання, надіслані електронною поштою. Прес-секретар президента переконана, що започатковані нею зміни прогресивні, але, як вона зрозуміла, «нові правила відкритої роботи з журналістами... треба впроваджувати дуже виважено».

 

Закидаючи членам руху «виступи на публіку», пані Чепак пропонує їм замість цього долучатися до «нормального діалогу» з владою в рамках програми «Відкрита розмова».

 

А на запитання, чи проводитимуться прес-конференції президента частіше, відповіла: «Час покаже».

 

 

- Дарко, чому було вирішено змінити правила проведення прес-конференції глави держави? А саме: по-перше, прибрати стаціонарні мікрофони, до яких журналісти раніше могли потрапити вільно в порядку черговості, ставити запитання і стояти біля мікрофона, поки президент не дасть відповіді - таким чином маючи можливість відреагувати і на відповідь президента. По-друге, цього разу ведуча прес-конференції  самостійно вирішувала, кому давати право поставити запитання - тоді як раніше це робили самі журналісти, записуючись у порядку черги. По-третє, чому кількість секторів збільшилася до чотирьох, хоча завжди було три (регіональні, центральні і закордонні), або два (вітчизняні й закордонні). А ви вирішили з чотирьох зробити два регіональні?

- Я дуже рада, що ми почали ламати застарілі традиції проведення прес-конференцій. У більшості країн із розвинутою демократією слово на прес-конференціях надає прес-секретар або модератор заходу. Хоча, наприклад, у США деколи слово журналісту надає сам президент.

 

У деяких країнах прес-служба спочатку збирає запитання журналістів, а потім приймає рішення, хто матиме слово. З такою практикою ми зіткнулися, для прикладу, у словацьких колег під час відвідин Братислави, на підході до преси двох президентів. Там прес-служба оголосила формат - одне запитання до президентів від кожної з країн, опитала словацьких журналістів, і визначила, хто буде ставити запитання.

 

Наскільки мені відомо, списки, які складають самі журналісти, без прес-служби, працюють у Швеції. Але підхід там чесний, виходячи з потреб видань та поширення. Спочатку ставлять питання, наприклад, телевізійники, які поспішають на включення, потім інші. Якщо хтось порушує правила формату прес-конференцій або домовленостей з іншими журналістами, йому важко залишитися в президентському пулі - як людині, що не здатна поводитися відповідально.

 

У нас же історія з точністю до навпаки. Перед початком прес-конференції я двічі у мікрофон оголошувала правила: мікрофон надають модератори, одне питання від одного журналіста від одного видання. Ні слова про списки сказано не було.

 

Представники «Стоп цензурі!» за 10 хвилин до початку прес-конференції, після оголошення формату, раптом прийшли до мене зі списком, які складали самі. Також зі списком підійшли з сектору міжнародних ЗМІ (нагадаємо читачам, що версія подій від кореспондента «Телекритики» дещо інша. - ТК).

 

На перших позиціях списку від «Стоп цензурі!» були представники руху, решта ж видань плелися в хвості. Ясно, що всі центральні ЗМІ, які не в русі, були в «непрохідній» за часовими обмеженнями частині списку. Колись так робили на прес-конференціях із регіональними журналістами, коли не хотіли дати можливості поставити гострі запитання центральним ЗМІ. Багато видань тоді писали про цю маніпуляцію. Ті списки тоді складала прес-служба, привозячи регіональні ЗМІ набагато раніше до початку. Журналісти, які не входять до руху, повідомили вже після прес-конференції, що представники «Стоп цензурі!» прийшли заздалегідь до планованого початку заходу, і самі записали себе на перші місця у списку. Очевидно, в «Стоп цензурі!» вирішили діяти старими методами, але на свою користь.

 

Очолювала цей список журналіст зі спеціалізованого видання. Чому першим на прес-конференції президента має ставити запитання спеціалізоване видання, а не, наприклад, Перший телеканал, який транслював цю подію? Чи наймасовіша газета України?

 

Тим не менше, вже перед самим прямим ефіром я оголосила, що буду намагатися зробити так, щоб усі пропозиції було враховано. І надавала слово, враховуючи і побажання у списках. Перше слово в секторі центральних ЗМІ отримав Перший, а друге я намагалася надати за цим списком, отриманим від руху.

 

І тут почалися несподіванки. Бо коли вже під час прес-конференції я «на мигах», очима перепитувала журналістку, яка очолювала список, чи готова вона поставити запитання, в секторі центральних ЗМІ почалися активні переговори. Після цього вона вказала мені на журналіста, що йшов другим номером у списку - мовляв, він буде питати. На цьому моменті я зробила висновок, що, здається, у «Стоп цензурі!» навіть між собою не змогли домовитися.

 

Далі - гірше. Представники «Стоп цензурі!», отримуючи слово, почали порушувати оголошений формат «один журналіст - одне видання - одне питання», і ставити від двох до бозна скількох питань. На зауваження вони, на превелике моє здивування, не реагували. Скажіть, будь ласка, у якій країні журналісти, які порушують формат заходу з першою особою держави, можуть розраховувати на продовження акредитації на наступні заходи? Крім України, звісно.

 

Очевидно, я прийняла рішення поєднати побажання «Стоп цензурі!» і професійний підхід, і давала можливість поставити питання і газетам, і представникам телеканалів, і представникам руху. Але в секторі центральних ЗМІ постійно вирували якісь малозрозумілі пристрасті. Представники руху порушували порядок, не давали можливості ставити питання іншим журналістам навіть після того, як я надавала їм слово, пересідали з місця на місце, вели якісь хаотичні розмови. Вести прес-конференцію в таких умовах було непросто.

 

Тим не менше, прес-конференція вийшла вдалою.

 

Президент відповів на всі гострі питання. Що ж до невдоволення, то незадоволеними залишилися представники «Стоп цензурі!», яким не вдалося зманіпулювати списком, а також ті, кому не вистачило часу на запитання. Це було цілком очікувано.

 

Єдине, через що мені шкода - це те, що ті ідеї, які ставив перед собою рух «Стоп цензурі!» на початку, дискредитуються такою поведінкою його учасників, яка викликає нерозуміння в інших журналістів. Тим не менше, я сподіваюся, що нам вдасться знайти шляхи порозуміння і нормальної співпраці з представниками руху і вийти на конструктив.

 

Разом із тим, для себе я зрозуміла, що навіть найпростіші зміни наражаються на застарілі стереотипи. Я роблю з цього висновок, що нові правила відкритої роботи з журналістами, навіть якщо вважаєш їх рідними людьми, треба впроваджувати дуже виважено. Сподіваюся, ми наступного разу вдосконалимо формат.

 

Щодо секторів - то не секрет, що регіональних журналістів завжди на таких великих прес-конференціях більше, ніж центральних. Для них це один із небагатьох шансів поставити президенту запитання, відчути атмосферу заходу. У центральних і міжнародних ЗМІ більше можливостей і доступу до глави держави.

 

- Чиєю ініціативою було залучити до проведення прес-конференції дівчат із мікрофонами із «Савік Шустер студії»?

- Ми ввели ідею модераторів і відмовилися від черг біля мікрофонів. Цей варіант є більш прогресивним і з точки зору розподілу часу, і телевізійності, і досвіду використання. Технічним і організаційним забезпеченням займався Перший національний.

 

- Чи узгоджувалися попередньо теми (запитання) з окремими журналістами, зокрема тими, хто в пулі президента?

- Питання не узгоджувалися. Але очевидно, що я завжди запитую в журналістів, які теми їх цікавлять. І це нормальна робота прес-секретаря. Ясно, що 440 людей, які акредитувалися на захід, опитати неможливо. Але з результату 5-10 опитаних легко скласти собі уявлення. Я проводила ці опитування десь за місяць перед прес-конференцією, щойно ми почали її готувати. Але впевнилася, що всі запитання залежать від інформаційного простору, і покинула цю практику. Як колишній редактор я впевнилася, що можу спрогнозувати більшість тем, які цікавлять журналістів.

 

Те, що запитання були не заплановані, було видно неозброєним оком. Одна журналістка поставила запитання, на яке президент дав відповідь у вступному слові, наприклад. Якби питання були сплановані, таких історій, звісно, не було б.

 

Цікавитися темами - цілком нормальна світова практика. Як, між іншим, і для інтерв\'ю. Всі видання для підготовки інтерв\'ю надають список тем. Так само до інтерв\'ю готуються і в Україні, коли журналісти на прохання прес-служби подають теми розмови. В цьому нічого нового немає. Адже коли людина готується до зустрічі з пресою, вона має підготуватися щодо цифр, статистики, бекґраундів.

 

- Чи справді було декілька списків охочих поставити президенту запитання, звідки вони у вас з\'явилися? В секторі центральних ЗМІ такий був тільки один, складений у порядку черговості (близько 20 журналістів). Так само один список був і в секторі закордонних ЗМІ, в якому представник «Известий» була п\'ятою. Чому ви надали їй слово першій?

- Так, мені передали списки і від міжнародних журналістів, і від центральних. Я надавала слово згідно з оголошеним форматом і беручи до уваги побажання журналістів. Це моє право модератора.

 

- Чому ви сказали в прямому ефірі, що список із сектору центральних ЗМІ складено «Стоп цензурою!», якщо там було багато журналістів, які руху не підтримали, зокрема з «Інтера», газет «Сегодня» і «Известий в Украине»? Ви зробили такий висновок тільки через те, що першими в ньому були записані саме прихильники руху, які найпершими прийшли на захід?

- Звісно. В списку першими «прохідними» були прізвища учасників руху. В руки мені дали цей список представники руху. Інші журналісти, за логікою цього списку, потрапити в ефір мали дуже мало шансів. Про стару технологію приходу першими я вже казала. Чесно кажучи, малоприємно бачити своїх друзів у такому світлі. Але залишимо це на їхній совісті.

 

Щодо мікрофонів і обговорення формату прес-конференції - то як модератор я маю право вирішувати, хто поставить наступне запитання. Цей формат було оголошено на початку заходу. Як на мене, простий і зрозумілий формат. Згадайте будь-яке ток-шоу. Ви уявляєте собі ситуацію, при якій, для прикладу, в Савіка гості від однієї політичної сили перед програмою складають список своїх виступів, ставлять своїх представників на початок цього списку, - бо вони раніше прийшли - і вимагають у ведучого дотримуватися такого формату? Як колишній головний редактор ток-шоу, я собі такого уявити не можу. В будь-якій студії керує одна людина - це модератор, чи ведучий. Але точно не гості.

 

Я ще можу погодитися на список, який складає прес-служба, як організатор заходу. Але в нашій ситуації кілька представників руху «Стоп цензурі!» вирішили взяти на себе функції і повноваження і всіх журналістів країни, і прес-служби, і модератора, не даючи колегам, які не входять до руху, слова сказати.

 

Разом із тим, я дуже сподіваюся, що такі виступи «на публіку» - через довгу відсутність нормального діалогу. Власне, для цього ми започаткували програму «Відкрита розмова», і я запрошую активістів руху долучатися до неї.

 

- Чи проводитимуться прес-конференції президента частіше, приміром щоквартально?

- Час покаже.

 

- Чому після 13 місяців відсутності спілкування президента з журналістами протягом 10 останніх днів було вирішено зробити аж два заходи - інтерв\'ю в «Межигір\'ї» та прес-конференцію?

- Я - за відкритість у спілкуванні зі ЗМІ і часті зустрічі з журналістами. Крім цього, за той час президент ще давав не одне інтерв\'ю українській та іноземній пресі, і в черзі зараз не менше десятка видань. Це дуже добре, що президент стає відкритішим для преси.

 

І це лише частина того, що зроблено за останні три місяці. Контентно оновився сайт, ми повернули йому багато функцій, які за останній рік не використовувалися. На подіях за участі президента з\'явилися прес-релізи та інформаційні довідки для преси.

 

Ми проаналізували всі запити щодо випадків порушень свободи слова, і реагуємо на них. Нещодавно започаткували програму «Відкрита розмова», яка покликана стати майданчиком для обговорення всіх проблем ЗМІ. Перший наш захід у межах програми - семінар для представників Управління держохорони, в якому брали участь зокрема й міжнародні експерти. Захід відбувався у відкритому режимі, туди було запрошено журналістів, і все пройшло успішно.

 

Нещодавно створено міжвідомчу робочу групу, яка розглядатиме всі випадки, що стосуються перешкоджання діяльності журналістів. На початку липня відбулося перше засідання цієї групи. На ньому ми, до речі, обговорювали й ті випадки, які прописали у своєму відкритому листі представники «Стоп цензурі!».

 

Я хочу ще раз звернутися до журналістів із руху: приходьте на наступні зустрічі робочої групи. Давайте сідати разом із представниками правоохоронних органів і розбиратися, що відбулося в тому чи іншому випадку з представником ЗМІ.

 

- Хто визначав учасників зустрічі з президентом у «Межигір\'ї»? Чому не дозволили знімати камерами телеканалів? Чи правда, що зйомку організували і провели спеціалісти «Савік Шустер студії»?

- Прес-служба надала свої пропозиції, Президент приймав рішення, адже захід відбувався у нього вдома. Було би дивно, якби запрошенням до президента додому керував хтось інший. Щодо зйомок - я собі не уявляю знімального майданчика, на якому таке довге інтерв\'ю знімали би окремо камери від чотирьох каналів. Кожен фахівець може підтвердити: для запису короткого синхрону вистачає однієї камери. Для довгого інтерв\'ю треба щонайменше дві камери. А для довгого спілкування з великою кількістю учасників - ПТС із вісьмома камерами. Так працюють усі великі ток-шоу. Ми запропонували зйомки централізовано, і канали на це погодилися. Не було жодного прохання про інші камери.

 

Зйомку організувала прес-служба. Провели із залученням Першого національного. 

 

- Чому телеканали отримали від АП вже змонтовану версію інтерв\'ю, і саме за цією змонтованою версією робили вже власні варіанти?

- А як ви пропонуєте? Віддати вісім чорнових доріжок по дві з половиною години? Разом - 20 годин? Хто б це звів в одну програму? Людство винайшло для таких випадків ПТС із режисерським пультом. Давайте все ж таки припинимо ігнорувати технічний прогрес і здоровий глузд.

 

- Чому президент, який виступає за боротьбу з корупцією, не хоче повідомити, кому конкретно належить «Межигір\'я»? Адже дивлячись на нього, інші чиновники «прихватизовують» і не звітують перед суспільством. Чи висловлювали ви особисто свої пропозиції президенту стосовно можливих варіантів його реакції на запитання по «Межигір\'ю»?

- Президент не раз повідомляв, яка частина в «Межигір\'ї» йому належить. І навіть показав.

 

- Оскільки ТК не отримала повної відповіді під час прес-конференції, повторюємо запитання до президента, яке ставили під час прес-конференції. Чому Віктор Янукович, маючи право законодавчої ініціативи, не зареєстрував свого законопроекту про суспільне мовлення, а доручив його підготувати Кабміну? В результаті, уряд вихолостив усю концепцію, підготовлену Громадською гуманітарною радою. Чи готові ви підтримати зауваження експертів Ради Європи, до якої на експертизу АП скерувало урядовий законопроект? Які шанси створити суспільне мовлення з 1 січня 2012 року, як це передбачає законопроект?

- Як вам відомо, проект наразі надійшов на експертизу. Дочекаймося висновків.

 

- Чому було вирішено робити новий законопроект із СМ, хоча в парламенті зареєстровано проект Андрія Шевченка, до якого можна було вносити правки? Чи вважає президент уже вирішеною долю законопроекту Шевченка, якщо за його безпосередньої участі готується інший законопроект?

- Після міжнародної експертизи законопроект перейде до парламенту. Там у народних депутатів будуть усі можливості додати до цього документу найкращі напрацювання. Загалом, не секрет, що питання суспільного мовлення в нас занадто політизоване і кожен намагається заробити на цьому обговоренні політичні бали. Я вірю, що документ, який пройде і міжнародну, і парламентську експертизу, і піде на підпис до президента, буде цілком відповідати інтересам держави та суспільства.