ТЕЛЕКРИТИКА

Віталій Шевченко: У Європі здивовані пропонованими змінами до закону про українське телерадіомовлення

Архив

Сьогодні «Телекритика» отримала заяву голова Національної ради України з питань телебачення і радіомовлення Віталія Шевченка стосовно ініціативи народного депутата Олени Бондаренкопро внести зміни до Закону «Про Національну раду України з питань телебачення і радіомовлення» щодо надання права парламенту припиняти повноваження членів Національної ради. Наводимо текст заяви повністю:


6 травня 2007 року депутати коаліційної парламентської більшості проголосували за схвалення в першому читанні змін до Закону «Про Національну раду України з питань телебачення і радіомовлення» щодо надання права парламенту (а в нинішніх політичних умовах – тим, хто контролює більшість депутатських голосів) на свій розсуд припиняти повноваження членів Національної ради.

Прикметно, що цей акт збігся з початком роботи в м. Празі чергового, 25-го з’їзду Європейської платформи регуляторних органів у сфері телерадіомовлення (EPRA), де головною темою пленарного засідання було забезпечення незалежності цих інституцій. Делегація української Національної ради мусила відразу після доповіді (виголошеної, до речі, відомим європейським медіа-експертом К.Якубовичем, який допомагав Україні «підтягувати» інформаційне законодавство до міжнародних стандартів) брати слово для пояснення представникам 49 організацій – членів EPRA суть законодавчої ініціативи наших парламентаріїв. Як не прикро про це говорити, пропонована поправка до закону викликала негативне ставлення фахівців телерадіокомунікацій і завдала шкоди іміджу України.

Рік тому, на подібних зборах EPRA в Данії, про Україну говорили як про перспективного партнера в розбудові загальноєвропейського інформаційного простору, який зумів протягом двох років оновити законодавство про інформаційну діяльність з урахуванням рекомендації Ради Європи. Одна з цих рекомендацій, причому категорична – щодо створення гарантій незалежної діяльності членів Національної ради. Два місяці тому ОБСЄ навіть провела міжнародну конференцію в Києві, у підсумкових документах якої відзначалося як вагомий здобуток скасування ротації членів Національної ради – інструменту політико-адміністративного тиску. Однак тапер ми дали підстави для висновків, що європейські стандарти демократії і забезпечення свободи слова вже за рік стомили Україну…

Голосування за зміну до закону відбувалося в парламенті 16 травня без обговорення, врахування різних позицій, правових аргументів, європейської практики і традицій. Зрештою, таємно від самої Національної ради, що останнім часом теж стає традицією. Попри те, що ми намагаємося завчасно й письмово подавати свої пропозиції до проектів. Народних депутатів про це чомусь не інформують. З огляду на непросту нинішню політичну ситуацію це ще можна було б зрозуміти чи пояснити. Однак автор цієї дивної новації – народний депутат України О.Бондаренко (фракція Партії регіонів) навіть через кілька днів після презентації його у Верховній Раді України продовжує заявляти в ЗМІ, що її законодавча ініціатива покликана відновити паритет у можливостях впливу на Національну раду з боку і Президента України, і парламенту. Буцімто нова редакція Закону «Про телебачення і радіомовлення», ухваленого в 2006 році відповідно до рекомендацій Ради Європи, дала необмежене право Президентові тиснути на Національну раду, погрожуючи відставкою, а парламент від регуляторного органу відмежувала.

Заявляємо, що такими твердженнями громадськість вводять в оману.

Звертаємо увагу на норму про дострокову відставку Національної ради, що була чинною до 1 березня 2006 року: «За результатами розгляду звіту Національної ради Верховна Рада України може висловити недовіру Національній раді, що має наслідком відставку її членів у повному складі» (стаття 16 Закону «Про Національну раду України з питань телебачення і радіомовлення» в тодішній редакції). Очевидно, що цією нормою всі права припиняти повноваження всіх членів Національної ради (навіть тих, хто призначався Президентом) віддавалися виключно парламенту.

Порівняймо із законодавчою нормою, яка набрала чинності 1 березня 2006 року і яку пропонує змінити О.Бондаренко заради «відновлення паритетів»: «За результатами розгляду звіту Національної ради Верховна Рада України може висловити недовіру Національній раді. Якщо недовіру висловив і Президент України, це має наслідком відставку всього складу Національної ради». Різниця очевидна: згідно з цією редакцією, обидва суб’єкти формування складу Національної ради мають однакові і взаємопов’язані права припиняти повноваження створеного ними органу. Тобто маємо дієвий механізм стримування односторонніх адміністративних та політичних впливів на регуляторний орган, чому Європа надає дуже велике значення, вважаючи незалежність цих органів від забаганок влади однією з обов’язкових ознак демократії.

Тому не варто говорити в цьому випадку про «відновлення справедливості», «дотримання паритетів», «вирівнювання прав» чи подібні речі. Йдеться про інше – наміри посилити адміністративну та політичну залежність Національної ради від тих, хто має більший ресурс парламентської влади.

Якщо переслідувалася саме така мета – про це слід чесно, без маніпуляції фактами, сказати суспільству. Але навіть після цього варто, мабуть, зважити не лише на політичні бажання чи почуття політичної доцільності, а й на різні позиції суспільства (зокрема, активних суб’єктів інформаційних відносин), чого не було зроблено під час розгляду аналізованого законопроекту в першому читанні.

Віталій Шевченко, голова Національної ради України з питань телебачення і радіомовлення.