ТЕЛЕКРИТИКА

«Українське товариство» польського Любліна поскаржилось Яценюку на гендиректора НТКУ Зураба Аласанію. Вимагають звільнення

Скотський вибрик Аласанії у Фейсбуку отримав міжнародний резонанс.


Кричущий інцидент з гендиректром  НТКУ Зурабом Аласанією в мережі Facebook набув продовження у вигляді листа голови Українського Товариства м. Люблин Григорія Купріяновича до Прем’єр-міністра Арсенія Яценюка: 

Пан Арсеній Яценюк
Прем’єр-міністр України
Київ

Вельмишановний Пане Прем’єр-міністре,

з великим жалем мушу звернутися до Вас у справі поведінки Генерального директора Національної телекомпанії України Зураба Аласанії. У соцмережі Фейсбук він дозволив собі недопустимі – як з перспективи елементарної культури, так і політичної позиції – висловлювання на адресу відомого польського журналіста Павла Боболовича та громадянки України Наталки Панченко.

Журналіст Павел Боболович, який перебуває зараз в Україні і висвітлює в польських мас-медіа захист України від російської агресії, в Новорічну ніч висловив здивування, що на першому Національному каналі українського телебачення важко почути українські пісні, а домінує російськомовний контент. Наталка Панченко запитання, висловлене П. Боболовичем у цій справі, переадресувала Зурабу Аласанії. Відповідь Генерального директора Національної телекомпанії України була несподіваною і недопустимою. Дозволю собі процитувати її фрагмент: «А це просто мерзота. Людина на ім'я Pawel Bobolowicz, яка пише "чи в новорічну ніч на першому національному можна почути пісні українською мовою? Чи тільки російською?" — це мерзота, яка свідомо і навмисно розпалює міжнаціональну ворожнечу. Наступне питання від такої мерзоти буде: "чи президент України може привітати українців в новорічну ніч українською? Чи тількі кримськотатарською?"». Безкультурними були також формулювання скеровані З. Аласанією самій Н. Панченко.

Важко зрозуміти як державний службовець взагалі може дозволяти собі таке. Соцмережа Фейсбук вводить неформальний характер контактів, проте З. Аласанія порушив межі елементарної особистої культури. Крім цього, будучи Генеральним директором Національної телекомпанії України, він не висловлює лише свої приватні погляди, але й позицію установи, якою керує і, певної мірою, української держави.

Факт, що такі хамські (оскільки бракує інших слів, щоби це описати) фрази зустріли саме Павла Боболовича, викликає особливе обурення і змушує до різкого протесту. П. Боболович – це не лише польський журналіст, який уже більше року об’єктивно, сумлінно, з великим співчуттям і розумінням до українців, висвітлював події Революції гідності та російську агресію проти України, знаходячись на передовій, ризикуючи своїм життям та здоров’ям. Вже за це він заслужив велику вдячність і повагу з боку українців та України.

Проте необхідно пам’ятати, що Павел Боболович – це Людина, яка для польсько-української співпраці і взаєморозуміння працює вже протягом двох десятиліть, починаючи ще зі студентських років. Як студент, згодом польський державний службовець, громадський діяч, голова фонду, експерт, а врешті – як журналіст, він зробив багато не лише для польсько-української співпраці, але також для трансформації України від постсовєтської дійсності в напрямку європейських стандартів, наприклад, у сфері місцевого самоврядування. Нинішній вид його активності – журналістика, а особливо висвітлення подій останнього року в Україні, це лише черговий вимір його служби, не лише у сфері польсько-української співпраці, але й – без перебільшення – на благо України! Сподіваюся, що невдовзі надійде час, коли він буде удостоєний державних нагород України, на які безперечно заслужив.

Мені, як українцеві, який все своє життя прожив у Люблині – рідному місті Павла Боболовича, та голові української громадської організації, яка гуртує частину українців у цьому місті, соромно, що такі зневаги зустріли цю залужену для України Людину з боку українського державного службовця, завданням якого було формувати медійний простір України, створювати дійсно українське національне телебачення і творити позитивний імідж України у світі.

Якщо запитання, чому на першому національному каналі українського телебачення важко почути українські пісні, викликає так різку і примітивну реакцію Генерального директора Національної телекомпанії України, то це засвідчує відсутність розуміння ролі національного телебачення. Запитання П. Боболовича було логічним, і його міг би поставити кожен, хто має досвід життя в нормальній європейській країні. У цьому контексті звинувачення у «навмисному розпалюванні міжнаціональної ворожнечі» здається особливо абсурдним.

Відповідь З. Аласанії в мережі Фейсбук на запитання про недостаток українського в українському національному телебаченні засвідчує, що він, мабуть, не лише особа невідповідна на цій посаді. Треба також зробити висновок, що він особа, яка надалі поневолена постсовєтським менталітетом, яка не може зрозуміти, що українці мають право на життя у своєму власному культурному просторі, в якому українська культура є присутньою повною мірою, а також, що він особа неспроможна функціонувати в умовах демократичного суспільства, де громадяни мають право висловити критику дій держслужбовців і ті не повинні їх за це зневажувати.

З П. Боболовичем я особисто знайомий і активно співпрацюю вже два десятиліття. Ставлюся до нього з великою повагою і вдячністю за все те, що він зробив для України і українського народу. Я впевнений, що ситуація створена З. Аласанією не впливе на стосунок П. Боболовича до України. Проте, ця ситуація повинна – на мою думку – вплинути на функціонування Національної телекомпанії України, а зокрема стати імпульсом для зміни на посаді Генерального директора НТКУ, оскільки теперішній директор довів уже свою неадекватність. Це потрібно не для П. Боболовича, чи Н. Панченко, це потрібно для майбутнього України, оскільки важко переоцінити значення телебачення для формування громадської думки та менталітету українського суспільства.

Дуже прошу Вас поцікавитися цією неприємною ситуацію і вжити відповідних заходів, щоб вона стала нагодою для змін, які служитимуть Україні. Водночас звертаюся з прохання розглянути можливість нагородити Павла Боболовича відповідними державними нагородами України за його дотеперішню працю на благо України і польсько-української співпраці.

З глибокою повагою,

Григорій Купріянович,
Голова Українського Товариства

До відома:
Пан Андрій Дещиця, Надзвичайний і Повноважний Посол України у Республіці Польща,
Генеральне консульство України в Любліні,
Пан Павел Боболович.

Люблін, 5 січня 2015 р.

Не знаю, чим це можна пояснити - рисами характеру, особливостями психіки чи високим майновим і соціальним статусом гендиректра НТКУ - але на своїй сторінці у Фейсбуку він вирізняється немотивовано зверхньою, зухвалою, зневажливою, знущальною, агресивною та навіть людиноненависницькою манерою спілкування зі своїми критиками незалежно від форми і змісту цієї критики. І не тільки критиками, а й людьми, що просто ставлять йому запитання. Якщо вони йому не сподобаються, то горе тому, хто їх поставив. Аласанія неодмінно вкаже авторам запитання на їхнє місце. Розкаже, хто вони і що вони порівняно з НИМ. Характерним проявом цього є "теги для ідіотів", які створювач суспільного телебачення використовує у своїх постах для зворотнього зв'язку з тим самим суспільством.

Обмінюючись у Фейсбуку думками про інцидент із Боболовичем, «потерпілі» діляться розповідями про свій досвід спілкування з Аласанією. Випадки, які вони наводять, є типовими і засвідчують систему. Спочатку грубість і хамство з боку Аласанії, а потім – бан. Приміром, мене Аласанія забанив за питання про його заступника кримчанина-регіонала Лієва. Когось – за зауваження щодо двомовного ведення теледебатів під час виборчої компанії до ВР, інших – за цікавість, що і коли буде замість Шустера. Видаляючи всі гострі чи незручні питання й коментарі, Аласанія залишає тільки схвальні відгуки про себе та очолюваний ним канал, чим викривляє і спотворює реальність, створює видимість всезагального одобрямсу в найкращих совкових традиціях. Навіщо це все?

Тим часом скандал набирає обертів і про Аласанію вже пише польська преса:

Generalny dyrektor Krajowej Telewizji Ałasania straci stanowisko za obrażanie Polaka?

 Usunięty wpis Ałasanii z autorem na zdjęciu

Generalny dyrektor Krajowej Telewizji Państwowej (NTKU) Zurab Ałasania dostał się pod ogień krytyki za nazwanie znanego polskiego dziennikarza, lobbisty ukraińskich interesów w Polsce Pawła Bobołowicza „merzotą”. Ponoć Bobołowicz, miał w przyzwoitej formie zapytać Zuraba na FB: „Czy w noc sylwestrową na 1 kanale telewizji ukraińskiej można usłyszeć piosenki w języku ukraińskim, czy tylko po rosyjsku?” Pod koniec zapytania Paweł dodał, że interesuje to go, jako Polaka.

Zamiast uprzejmej odpowiedzi, urzędnik państwowy nazwał Bobołowicza „merzotą” (polski odpowiednik – drań) i oskarżył go o podżeganie nienawiści międzyetnicznej.

Zurab Ałasania, który przed tym, jak został wyznaczony na stanowisko dyrektora NTKU, pracował w redakcji Hromadske.tv, która ma status niezaangażowanego media od czasów Rewolucji Godności do dziś. Urodzony w Abchazji, po służbie w wojsku podjął pracę robotnika w charkowskim metrze, potem wyjechał do Grecji, z której po roku wrócił.

Po jakimś czasie znów bezskutecznie próbował znaleźć pracę w Europie – planował walczyć w szeregach francuskiej Legii Cudzoziemskiej, lecz nie zdołał podpisać kontraktu. Po powrocie zdecydował się na współpracę z ukraińskimi agencjami medialnymi, po pracy w Charkowskiej Telewizji Obwodowej, w roku 2013 został dziennikarzem Hromadske.tv. 25 marca 2014 roku zajął stanowisko generalnego dyrektora NTKU.

Czy powinna osoba, która piastuje tak wysokie stanowisko w państwie ukraińskim, orientować się w przestrzeni medialnej? Czy nie słyszał Zurab kiedykolwiek o Pawłe Bobołowiczu, Biance Zalewskiej i innych polskich dziennikarzach, którzy podczas Majdanu więcej czasu spędzili na Chreszczatyku, niż w ojczystej Polsce? Zapewne wiedza Ałasanii o Polsce nie ogranicza się wymienianiem polskich barw narodowych, jako że do Polski często przyjeżdżał na zaproszenie strony polskiej.

Z innej strony czy musi Bobołowicz posiadać wiedzę na temat rosyjskich tekstów piosenek, które domniemanie (wg Ałasanii) śpiewają ukraińscy soliści? Dyrektor NTKU „szczerze” zaprotestował, że w noc sylwestrową liczne grono ukraińskich wykonawców przedstawiło swoją rosyjskojęzyczny repertuar publiczności. Ale Paweł nie zapomniał dodać, że pyta „jako Polak” i naprawdę chce dowiedzieć się, czy można usłyszeć ukraińskie piosenki na kanale ukraińskiej telewizji państwowej?

Pytanie Pawła Bobołowicza. Autor, Paweł Bobołowicz, na zdjęciu

Spędzając bezsenne noce na Majdanie a dziś – w strefie ATO na wschodzie Ukrainy, Paweł Bobołowicz zachowuje się nie tylko, jak dobry i obiektywny dziennikarz, ryzykując własnym życiem, by przekazać relacje z ostatniej chwili. Ten Polak jest także symbolem wsparcia własnego kraju dla dążeń eurointegracyjnych Ukrainy i w dużej mierze – nieoficjalnym ambasadorem Unii Europejskiej w tych miejscach, do których dociera. Oskarżanie go o „podżeganie” do nienawiści międzyetnicznej przez etnicznego Gruzina, urodzonego w okupowanej dziś przez Rosję Abchazji, wygląda dziwnie i w końcu osiągnie przeciwny efekt. Ukrainę zamieszkuje według oficjalnych danych ponad 120 tys. etnicznych Polaków (2 miliony według innych źródeł) i obrażanie ich rodaka, który zadeklarował w pytaniu, że „pyta jako Polak” powinno być potraktowane przez zwierzchników Zuraba jako powód do jego ukarania przez zwolnienie z zajmowanego stanowiska, bo zwykłego „Sory” może nie wystarczyć.

Patrząc z nadzieją w stronę Unii Europejskiej, mieszkańcy Ukrainy żądają od władz zbliżenia z Europą nie tylko poprzez zniesienie wiz wjazdowych i takich samych cen na europejskie towary, jak w Polsce. Jednym z najważniejszych celów jest zwalczanie głęboko zakorzenionego w ukraińskiej świadomości „russkiego mira”, promotorem którego jeszcze rok temu była NTKU. Za państwowe pieniądze Krajowa Ukraińska Telewizja krytykowała Rewolucję Godności i agitowała za Sojusz Celny z Rosją. Po ucieczce Janukowicza i jego ministrów, ukraińska przestrzeń medialna przechodzi transformację. Lecz kamienie podwodne w postaci zaangażowanych komentarzy na FB wysokiej rangi urzędników państwowych (usuniętych zresztą później przez Gruzina), przeszkadzają Europejczykom zaufać, że społeczeństwo ukraińskie jest już gotowe do integracji w struktury europejskie.

Jerzy Wójcicki, 04.01.15 r.

http://www.slowopolskie.org/

Коментуючи інцидент, Аласанія продовжує лінію нападу:

На що Наталка Панченко відповідає:

"Оскільки Зураб Аласанія заблокував мене на фейсбуці, то я не бачу його коментаря і він мого теж не побачить доки не відблокує. Але мені його скопіювали. Відповім по черзі.

Перше - пост Павла Боболовича є на фейсбуці і нікуди він його не видаляв ( посилання https://www.facebook.com/photo.php?fbid=690301887735102&set=a.336672343098060.74689.100002658926300&type=1)

Друге - я написала пост як громадянка України і приватна особа, яка була з Аласанією знaйома, а не як працівник фонду.

Третє - так, я дійсно працюю у фонді і є координатором акції допомоги АТО http://kuloodporni.org/. В рамках якої нам вдалося зібрати й передати понад 50 тон гуманітарної допомоги та зібрати майже півмільйона злотих, які було витрачено на швидку допомогу, тепловізори, каски, бронежилети, військовий одяг та аксесуари для українських військових в зоні АТО і теплі речі та їжу для цивільних постраждалих в зоні АТО. Всього Фонд зібрав та передав в Україну (від часу початку Євромайдану) понад мільйон злотих. Ось тут матеріали про нас у вірогідних джерелах: https://www.youtube.com/watch?v=OeNUucpv5f0
http://www.epravda.com.ua/news/2014/11/27/508963/

Четверте - ніяких журналістів ми нікуди не відправляємо у нас є штатний кореспондент Agnieszka Paulina Góralska, яка працює ще з мнулої зими та волонтер Tomasz Maciejczuk в зоні АТО, які ні на масці розвозять допомогу та пишуть статті/ аналітику про події. Тому ми не маємо жодної потреби когось кудись відправляти. З багатьма журналістами в світі ми співпрацюємо і маємо конткти. Сергія Лефтера допомагали витягти з полону. Також наш фонд займається захистом Наді Савченко в суді і забезпечував роботу її адвокатів, поки вона не стала народним депутатом. Допомагаємо переселенцям з територій на яких тривають бойові дії.

П"яте - саме через таку активну проукраїнську діяльність фонд неодноразово намагались звинуватити у різних гріхах, але як це зазвичай роблять служби, чомусь лише на рівні чуток. Із законом жондих проблем фонд ніколи не мав, всі звіти щодо збірки Міністерство Адміністрації та оцифрування Польщі прийняло без жодних застережень. Більше того фонд отримав від Польщі офіційний дозвіл на оборот зброєю (бо цей документ необхідний для дозволу на закуп бронежилетів та касок у великих кількостях) і при цьому позитивно пройшов перевірку всіх (!!!) спец.служб Польщі.

Шосте - те, що Ви поширили статтю з невідомого Вам джерела не підтверджену жодними фактами(!) і написали якісь чутки з кращого боку Вас не показало.

Сьоме - за те, що Ви й досі не змогли вибачитися перед польським журналістом за те, що назвали його "мерзотою" мені й досі соромно...

P.S. Всі фотозвіти про те хто і коли торимав від нашого фонду допомогу можна побачити на сторінці: Fundacja Otwarty Dialog
"

Щодо коментаря Аласанії.

По-перше, і справді причому тут якийсь фонд, якщо йдеться зовсім не про нього, а про конкретну відповідь Аласанії на конкретне поставлене запитання Павела Боболовича: "чи в новорічну ніч на першому національному можна почути пісні українською мовою? Чи тільки російською?" в супроводі «Шо ж це таке?» від Наталки Панченко. І більше ні про що. Ніякі фонди, якими б хорошими чи поганими, сумнівними чи бездоганними вони б не були – не мають до цього жодного відношення.

По-друге, Аласанія пише, що то була ТРК «Ера», а не Перший національний.  Хоча на фото, зробленому польським журналістом, ми бачимо логотип «Першого національного», без квадратика «Ери». З іншого боку, на світлині немає дати і часу.

Час мовлення «Ери»:  6:00 – 9:00 та 23:00 – 01:18, як зазначено на її сайті. Боболович розмістив фото у на своєму ФБ 1 січня о 5:43. У цей час добігало кінця Новорічно-різдвяне шоу «Перші на Першому». Воно йшло в ефірний час Першого Національного, як зазначено в програмі – з 21:40 до 22:40, а потім продовжувалося з 01:20 до 5:55.

Анонс цього шоу міститься на сайті Першого Національного:

«Гурти "С.К.А.Й", "ВВ", "ТНМК" і "TheHardkiss", Alyosha, Діма Коляденко, Віталій Козловський, Наталія Могилевська, Віктор Павлік, Оксана Пекун, брати Борисенки, Надія Мейхер, Олег Винник, Едуард Романюта, Ілларія, Еріка та інші виконавці привітають українців у новорічну ніч своїми яскравими виступами. 

На глядачів також очікує справжній "зірковий десант" переможців Євробачення 2009 та 2011 року. Олександр Рибак і талановиті маленькі скрипалі продемонструють віртуозну гру на смичкових інструментах, а Ельдар Гасимов заспіває з переможцем "Дитячої Нової хвилі–2014" Андрієм Бойком. 

У перервах між виступами артистів свої позитивні емоції глядачам даруватимуть ведучі програми – Тімур Мірошниченко, Злата Оґнєвіч, Ольга Ніконова та Ніколь Кулік. 

Загалом, у п'ятигодинному святковому шоу візьмуть участь понад півсотні виконавців. А в концертних номерах виступатиме більше чотирьохсот дітей!».

То це продукт «Ери», до якого Перший Національний немає жодного відношення?

По-третє, головна суть і підсумки в тому, що після відповіді Аласанії – як би це і смішно, і грішно не звучало - вже не так і важливо, що то була за трансляція – «Ери» чи ПН і скільки там та якою мовою було пісень. Бо ситуацію з обсягами присутності української пісні на УТ можна було б виправляти, поліпшувати. Але висловлені очільником НТКУ образи й звинувачення однозначно перевершили та затьмарили собою все!

На рівному місці виник грандіозний, вважай міжнародний скандал, що знищив ущент репутацію гендиректора НТКУ та кинув тінь і на Перший національний, і на Україну. Своєю відповіддю Аласанія сам завдав найбільшої шкоди каналу, про який він на словах так печеться та підставив українців. Нам стало ніяково й соромно перед достойною людиною – журналістом з дружньої нам країни, який сам є великим другом України.

По всіх параметрах, які не візьми, позиція Аласанії не те що не переконлива, а не витримує жодної критики. Його поведінка ганебна і не має ані логіки, ані виправдання. Люди, в яких лишається бодай краплина совісті чи відповідальності, після такого самі пишуть заяву і йдуть геть. Але хіба це про Аласанію? Однозначну відповідь на це дає те скотство, яке він розвів на своєму ФБ.

Komitet Organizacyjny Euromajdan Warszawa wyraża stanowcze poparcie dla polskiego dziennikarza Pawła Bobołowicza, który stał się ofiarą chamskiego zachowania Dyrektora Generalnego Narodowej Telekompanii Ukrainy – Zuraba Alasaniego.

Wiemy, jak wiele robi Pan Bobołowicz dla naszego kraju, codziennie ryzykując życiem na wschodzie Ukrainy, w celu pokazania Polakom prawdy o walce Ukraińców o niepodległość swojego Państwa.

Wiemy również, że aktualnie wojna się toczy nie tylko w okopach. Prawie całkowita rusyfikacja telewizji Ukraińskiej codziennie wyszczerbia fundamenty ukraińskiej tożsamości z obywateli naszego kraju. Jest nam również boleśnie uświadamiać, że po 23 latach niepodległości Ukrainy oraz po zuchwałej okupacji części jej terytorium przez Rosję, Ukraińskie kanały telewizyjne wolą „karmić” swoich widzów produktem rosyjskim bądź - rosyjskojęzycznym.
Zachwycamy się zatem postawą Pana Bobołowicz jako Polaka, wspierającego kulturę i język Ukraiński w Ukrainie. Jesteśmy przekonani, że takie podejście jest godnym naśladowania dla każdego Ukraińca, więc – tym bardziej – jest godnym podziwu, gdy wykazuje go Polak.

Jest nam bardzo wstyd za p. Zuraba Alasaniego, który nazwał Pawła Bobołowicza – za taką postawę – „merzotą”. Dlatego chcielibyśmy jak najmocniej przeprosić Pana Pawła za zachowanie Dyrektora Generalnego Narodowej Telekompanii Ukrainy.

W związku z zaistniałą sytuacją skierujemy odpowiednie pismo do Przewodniczącego Państwowego Komitetu ds. Telewizji i Radiofonii w Ukrainie Pana Oleha Nalywajki z prośbą dać ocenę zachowaniu Dyrektora Generalnego Narodowej Telekompanii Ukrainy oraz uniemożliwić powtarzanie się podobnych sytuacji w przyszłości, o ile kompromitują one nie tylko „Pierwszy Narodowy” program Telewizji Ukraińskiej, ale i cały nasz kraj.

"Хто ты гэткі?
Свой, тутэйшы.
Чаго хочаш?
Долі лепшай.
Якой долі?
Хлеба, солі.
Чаго болей?
Зямлі, волі.

Хлеба, солі.
Зямлі, волі.
Хлеба, солі.
Зямлі, волі.

Дзе нарадзіўся?
Ў сваёй вёсцы.
Дзе хрысціўся?
Пры дарожцы.
Чым асвенчан?
Кроўю, потам.
Чым быць хочаш?
Не быць скотам.

Кроўю, потам.
Не быць скотам.
Кроўю, потам.
НЕ БЫЦЬ СКОТАМ!"

/Ляпіс Трубецкой/

Татуировки медийщиков, татуировки ведущих, татуировки звезд, татуировки знаменитостей, татуировки украинских ведущих, Зураб Аласания, Вова Петров, Саша Кривошапко, Алексей Гладушевский, Алан Бадоев, Анатолий Анатолич, Андрей Деджула, Константин Стогний, Павел Потатуев, Алексей Семенов, Валерий Созановский, Коля Серга, Сергей Кузин, Сергей Лазарев

Главное в разделе

Дуся

Через «Голос вагины» к «Секспросвету»: Лиза Готфрик придумала название для своей программы на Old Fashioned Radio

Дуся

Главред новостного издания уехала в Ниццу ненавидеть россиян

Популярное на Телекритике



Культура

8 лучших сериалов первого полугодия-2017

Бизнес

Алексей Семенов: «Равных нам не будет, только дурак этого не поймет»

Общество

Текст дня: Я хочу сбежать, но я останусь – Юлия Мостовая

Дуся

Почему уснула Екатерина Сергацкова