ТЕЛЕКРИТИКА

Українські телеканали витрачають на російський контент $ 65 млн на рік, за ці кошти краще знімати українські фільми – Савиченко

Українські телеканали витрачають на російський контент приблизно $ 65 млн на рік. Таку суму озвучив український кінопродюсер Ігор Савиченко, засновник компанії «Директорія кіно», під час дискусії «Україна: кіно без цензури. Виробництво. Дистрибуція. Прокат» 19 грудня. На думку учасників дискусії, українським каналам доцільно перерозподілити витрати на користь українського виробництва.

 

За оцінкою члена руху «Відсіч» і члена прокатної комісії Держкіно Сергія Оснача, українські телеканали за 2013 рік витратили $ 300 мільйонів тільки на російські серіали (не рахуючи фільмів і програм). «Можемо уявити масштаби фінансування російського контенту замість того, щоб фінансувати свій. Думаю, що кінематографісти мають підтримати заборону російського кіно. Щоб ці кошти пішли на власний продукт», - заявив пан Оснач.

 

Ігор Савиченко вважає цю суму витрат на російський контент завищеною. «За нашими підрахунками, все телебачення коштує $ 800 млн - $ 1 млрд на рік. Із цих грошей приблизно половина - це дотації від власників телеканалів. Інші гроші вони отримують за рахунок реклами. При цьому збитки українських телеканалів від відмови від російського контенту становлять $ 65 млн на рік. Оскільки власниками дотується $400 млн доларів, телебачення може саме переключитися і дотувати не російський продукт, а український», - вважає пан Савиченко.

 

Однак, на його думку, такий крок українських телеканалів практично неможливий, оскільки вони не готові ризикувати з власним виробництвом - їм простіше купити готовий продукт або формат. «Програмні директори не займаються програмуванням аудиторії - вони наслідують аудиторію. Вони не програмують аудиторію на кілька років уперед. Пішов Шустер нормально на одному каналі - о, думають вони, давай і собі щось подібне зробимо. При цьому телепроекти найчастіше є форматами, купленими та адаптованими, не завжди вдало», - пояснив кінопродюсер.

 

Ігор Савиченко вважає, що держава, забороняючи російський продукт, має дати ринку щось взамін. Натомість нині фінансування кіновиробництва з державного бюджету тільки зменшується. «Якщо держава щось забороняє, вона має розуміти, що руйнує значну частину ринку, руйнує цілу індустрію. Потрібно дати щось взамін. Дати гроші в кіноіндустрію, щоб ми не залишали країну та могли знімати й далі. До 2012 року ми жили за те, що знімали в Україні російські серіали і фільми. З 2013 року, коли з'явився фонд Держкіно, ми почали знімати своє. Цей баланс зараз порушився», - нарікає пан Савиченко.

 

Голова Держкіно Пилип Іллєнко запевнив, що завдання Держкіно - сприяти тому, щоб розвивалося українське виробництво і замінявся російський контент власним. Однак у держави зараз немає грошей на кіно, тому вона чекає доброї волі від телеканалів: «Якщо телеканали готові вкладати гроші, то ми готові разом з ними це робити, шукати державні кошти. Інше питання, що зараз у держави коштів практично немає. І це не питання недофінансування кіно. Всі бачать, що зараз відбувається з економікою, з фінансами. Це не окремий злий умисел, спрямований на кінематограф».

 

Нагадаємо, раніше генеральний директор «1+1 медіа» Олександр Ткаченко говорив, що кількості грошей, яку українські канали направляють на закупівлю російського контенту, більш ніж достатньо для виробництва власного продукту, перш за все серіалів. Він також вважає, що українським медіакомпаніям вигідніше вкладати гроші у власне виробництво, ніж у закупівлі.

 

 

«Телекритика»

Главное в разделе

Бизнес

Провайдеры, вещатели и «Зеонбуд»: отсутствие регуляции и запуск платного пакета эфирной цифры

Бизнес

Pay TV vs Free TV. Как телегруппы строят рынок Pay TV и почему 2019-й будет переломным

Популярное на Телекритике



Бизнес

Провайдеры, вещатели и «Зеонбуд»: отсутствие регуляции и запуск платного пакета эфирной цифры

Бизнес

Pay TV vs Free TV. Как телегруппы строят рынок Pay TV и почему 2019-й будет переломным

Дуся

Сушко написала прощальный пост

Дуся

Лигачева, не церемонясь, уволила журналистку после 8 лет работы. Последняя указала на попытки цензуры и «психологический прессинг»